Мета.
Розширити знання учнів
про національні та
державні символи України,
формувати особистість із
глибоко усвідомленою громадянською
позицією, сприяти вихованню
в учнів національної
свідомості, любові до
Батьківщини, до рідного краю.
На дошці
плакати з висловами
видатних людей.
« Сьогодні діти -
завтра народ ».
В.Сухомлинський
«
Люби свій народ
не тому, що
він славний, а тому,
що він твій.
Будь вірним своїй
Батьківщині - це
твоя колиска. Хто
не любить свою
батьківщину, той сирота,
без батька, без
матері, без усього ».
О.Духнович
Україна крокує
шляхом побудови незалежної
держави ось уже
21 рік. Торуючи
цю нелегку дорогу,
вона добивалась успіху,
робила фатальні помилки,
раділа і сумувала,
йшла вперед і
відступала.
Нашим журналом
я хочу показати,
як ми бачимо
себе в нашій державі, ким
ми є, що для нас
є дорогим і
чому, що нам
потрібно свято берегти
і передати, примноживши,
своїм нащадкам.
1-а сторінка.
«
Батьківщина не те,
що добре чи
погано, а те,
без чого не
можна »
1-й учень.
Ми всі
діти українські,
Український славний
рід.
Дбаймо, щоб
про нас, маленьких,
Добра слава
йшла у світ.
Все, що
рідне, хай нам
буде
Найдорожче і святе.
Рідна віра,
рідна мова,
Рідний край
наш над усе.
2-й учень.
Буває, часом,
сліпну від краси.
Спинюсь, не
тямлю - що
воно за диво -
Оці степи,
це небо, ці
ліси -
Усе так
гарно, чисто, незрадливо,
Усе, як
є - дорога,
явори,
Усе моє
- все зветься
Україна.
3-й учень. Святою
для кожної людини
є земля, де
вона зробила свій
перший крок, вимовила
перше слово, почула
мамину пісню-колисанку, а
потім народну пісню,
пішла стежиною до
школи.
4-й учень. Наша
мала батьківщина -
невеличкі українські села.
Для нас вони
- найкращі та
найрідніші. Тут живуть
люди - наша
родина. Вони працьовиті,
привітні та довірливі.
5-й учень. Я
люблю своє село,
бо в ньому
живуть мої мама і тато,
що дали життя мені
та моєму братику;
бо в ньому
живуть мої бабуся
та дідусь. Я
горджуся ними, бо
їх поважають у селі. Вони
працьовиті люди і
нас привчають до
цього
Учениця.
У ріднім
краю зелен гай
шумить
Я знати
рада, про що
він мріє-снить.
Я слухала,
я чула, як
кожна деревина
Шуміла ніжне
слово - Україна.
О, Боже! Дай
повік любити край.
Учениця
Де квітка,
пташка і зелений
гай,
Де кожна
вірна тій землі
дитина
Живе єдиним
словом - Україна.
2-а сторінка.
« Державні та
народні символи України »
Кожна країна
має три символи.
Що ж таке
символи?
Символ - це
предмет, який характеризує
державу, відображає її
побут, традиції, господарювання, історичне
минуле, прагнення народу.
Символами України є
гімн, герб і
прапор. У ст.
20 (1 розділ)
Конституції України записано:
« Державними символами України
є Державний прапор
України, Державний герб
України, Державний гімн
України ».
Гімн -
це головна пісня,
яка виконується в державі
на всіх урочистих
подіях.
Герб -
розпізнавальний знак держави.
Прапор -
полотнище певного кольору
чи поєднання кольорів,
часто з певним
зображенням, прикріплене до
держална чи шнура.
Це - офіційна
емблема держави, символ
її суверенітету.
Кожен народ
із повагою ставиться
до своїх символів.
Прапор і герб є
нашими святинями, тому
їх слід шанувати і
берегти. Під час
виконання і слухання
гімну всі повинні
підвестися, співаючи разом. Пам’ятаймо
це завжди і
шануймо наші святині.
Бо, не шануючи
їх, ми не
шануємо самих себе.
1-й учень.
Слова палкі,
мелодія врочиста,-
Державний гімн
ми знаємо усі.
Для кожного
села, містечка, міста
Це клич
один з мільйонів голосів.
Це наша
клятва, заповідь священна,
Хай чують
друзі й вороги,
Що Україна
вічна, незнищенна,
Від неї
ясне світло навкруги.
2-й учень.
Наш Герб
- тризуб, це
воля, слава, сила.
Наш герб
- тризуб. Недоля
нас косила.
Та ми
зросли, миє, ми
завжди будем,
Добро і
пісню несемо ми
людям.
3-й учень.
Синьо-жовтий прапор
України -
Це безхмарне
небо - синє-синє,
А під
небом золотіє нива,
А народ
- і вільний,
і щасливий.
Прапор, як
святиню,
Треба шанувати
й боронити.
Прапор -
символ нашої держави,
Він для
всіх - ознака
сили й слави.
Крім державних символів,
Україна має ще
і народні, поетичні
символи. У давнину
кожне плем’я, родина
і навіть окрема
людина мали свої
обереги. Ними слугували
трави і квіти,
дерева і кущі,
птахи і сили
природи, різні предмети.
Мамина пісня, батькова
хата, дідусева казка,
бабусина вишиванка, рушник,
калина біля вікна,
барвінок, верба, чорнобривці
- все це
наші символи.
Рідна хата! Оспівана
в піснях, оповита
легендами та переказами,
опоетизована майстрами слова
та пензля, вона
завжди буде символом
добра і надії.
Людина не має
права бути безбатченком,
завжди повинна пам’ятати
батьківську хату, з
якої вона пішла
у велике життя.
Майже в усіх
народів є улюблені
рослини-символи. У канадців,
наприклад, - клен,
у росіян -
берізка, а в
нас - верба
та калина.
Учениця. Це
було в той
час, коли на
Русь напали орди
татарські. Одного разу
в одному українському
селі було весілля.
На нього прийшло
дуже багато вродливих
молодих дівчат. І
коли весілля було
саме в розпалі,
на село напали
татари. Завойовники побачили
цих красунь і
почали їх ловити,
щоб продати у
Царгороді. Дівчата, щоб
не потрапити в
неволю, почали втікати
на болота і
там потопились.
На тому місці,
де загинули українські
дівчата, виросло дуже
багато кущів калини.
І з того
часу дівочу вроду
порівнюють із калиною.
Учень. Ранньої
весни, коли ще
лежить у лісі
сніг, розпускаються бруньки
верби. Це одна
з перших рослин,
що за біблійними
оповідями, після всесвітнього
потопу виросла на
берегах річок і
водойм. Українці вірили,
що дерево, яке одним
із перших викидає
бруньки, тобто прокидається
до життя, передає
людині силу і
здоров’я, оберігає її
та захищає. А
в останню неділю
перед Великоднем люди
освячують у церкві
вербові гілки, б’ють
ними один одного,
промовляючи: « Не я
б’ю, верба б’є.
Не будь сонливий,
до роботи лінивий,
будь здоровий, як
вода, рости, як
верба… ».
Крім тих
оберегів, які ми
сьогодні назвали, в
українського народу є
й інші -
жито, барвінок, лелеки,
чорнобривці, вишня. Та
головним оберегом українського
народу була Берегиня
- Жінка-Мати. Її слово,
тепле і ласкаве,
лікувало й повертало
сили після хвороб,
захищало від злих
сил і давало
наснагу. Берегиня підтримує
домашнє вогнище, вона
стоїть біля витоків
життя, плекає і
зміцнює його.
Бережіть, шануйте,
любіть обереги, вивчайте
традиції свого народу,
адже ми -
українці, пишаймося цим.
3-тя сторінка.
« Всім серцем
любіть Україну свою »
Україна… В одному цьому
слові і для
нас, і навіть
для чужинців бринить
музика смутку і
жалю… Україна -
країна трагедій і
краси, країна, де
найбільше люблять волю
і найменше знали
її, країна гарячої
любові до народу
і чорної йому
зради, довгої вікової
героїчної боротьби за
волю. Шлях країни
позначений високими степовими
могилами, руїнами та
прекрасними, безіменними, невідомо
коли і ким
складеними піснями, поемами.
( Учениця
читає вірш Володимира
Сосюри « Любіть Україну» ).
Учень. Воскреснемо.
Брати і сестри,
бо земля наша,
хоч і була
розіп’ята на хресті
історії, але свята.
Воскреснемо, бо ми
вічно були на
цій Богом даній
землі як народ,
і рідне небо
хай пошле нам
силу для життя.
Воскреснемо! Бо
світить нам у
віки пророцтво Тараса:
« Не вмирає душа
наша, не вмирає
воля ». Україна -
це наша доля,
яку, як і
матір, не вибирають.
4-та сторінка.
« Живи!
Щоб не пропала
ні хвилина ».
Учень. Один
із найкращих періодів
життя людини -
шкільний. Яким він
буде для кожного
- залежить від
нього самого, від
його наполегливості і
старанності, вміння присвятити
себе навчанню, щоб
самоутвердитися в житті
особистому і громадському.
Україні потрібні люди
творчі, ініціативні, освічені.
Ми, учні
всієї України, маємо
зробити свій внесок
у духовну скарбницю
нашої держави: розвивати
науку, промисловість, сільське
господарство, прославляти рідну
мову та неньку - Україну.
Життя дається
кожному одне,
Немов ріка,
бурхлива й швидкоплинна.
Тож поспішай,
бо птахом промайне,
Живи! Щоб
не пропала ні
хвилина!
Не витрачай
дорогоцінний час
На суперечки,
прикрощі, тривоги.
Поглянь -
ці трави, квіти
- все для
нас
Іди вперед
і не звертай
з дороги.
Комментариев нет:
Отправить комментарий